Безкрило по світу вітає вона.
Складаючи гімни скривавлених тіл.
Залізло в печеру темніших мрій.
Залишивши снопики скошених слів...
Кістки та червоні квіти,
І сила, силенна зірок.
Їх треба на щось заробити.
Не звичний рахунок, за щось!
Сліпим бути хороше,
Забути що дихаєш,
Та щось буде карою,
А щось буде втіхою...
Продам я журбу за безціннок.
Кохання за зраду віддам.
Добро вже ніхто не купує.
Мереживо з мрії – це хлам..
А волю купує нестримність бажань.
Тернової віти, так боляче в крила.
Та душу нізащо свою не продам.
Бажання безглузді у серці засіли.